Дивочні алгоритми цих дощів...
У мене зонт, в пегаса – паполома.
Окроплюють дощі зело й солому
Під вигримляння, шелех, зойки, спів.
О, безлік їх – як мурашви й кущів!
І жоден дощ не залишав сухою.
Дві райдужниці в`ються край пера…
Звикаю жити в злагоді з собою,
Тратую самоти озимий страх.
Повік мені (та й вам) не розгадати:
Коли, мов блискавка, зітне коса,
Душа злетить у пекло, в небеса?
Чи є у світі протисмертні лати?
А дощ вмовляє: «Спати... спати... спати».
Зажди, я допишу. Лий на плащі!
Хоча закони всі – у длані Божій,
До алгоритмів «крап...крап...крап», «чів-чів»
Поет хоча б один додати зможе.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Я ждала . - Николай Зимин Я тебе поверила , что придешь .
Что меня единственной назовешь .
Но любовь , что верила и ждала ,
На заре на утренней умерла .
Рано утром солнышко не встает .
За рекой соловушка не поет .
Выйду за околицу . Даль темна .
Милый мой , я ночьку всю проспала .
