Я назад оглянулась, как- будто очнулась,
Мне стареть еще рано, не буду стареть!
Захотелось вдруг жить, к жизни я потянулась,
Нужно многое сделать, надо много успеть!
И глаза загорелись, и сердце забилось,
Одинокая старость пускай подождет.
Я еще не старуха, скажите на милость!
Вот как стану старухой, пусть тогда и придет!
Татьяна Шохнина,
UK
Благословенный Отец! Во имя Иисуса, Сына Твоего, благослови каждую душу,которая заходит на эту страничку, помажь елеем радости их. Я ничто пред Тобою,я прах.Помоги мне стоять пред величием Твоим в прахе и пепле." Тебе расти, а мне умаляться" e-mail автора:lizsveta@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 4840 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
